UKRAINIAN POLITICAL SCIENCES ASSOCIATION / ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ НАУК

 

Поліщук І. РЕЦЕНЗІЯ на монографію М.Палінчака «Трансформація державно-церковних відносин у постсоціалістичному суспільстві (на прикладі Центральної і Східної Європи)»




 

 

Поліщук І. РЕЦЕНЗІЯ на монографію М.Палінчака «Трансформація державно-церковних відносин у постсоціалістичному суспільстві (на прикладі Центральної і Східної Європи)» 

 

               Нещодавно вийшла змістовна монографія М.Палінчака (Палінчак М.М. Трансформація державно-церковних відносин у постсоціалістичному суспільстві (на прикладі Центральної і Східної Європи)» : Монографія. – Ужгород : Ліра 2013. – 470 с.) , в якій через призму політології досліджуються державно-церковні відносини в країнах Центрально-Східної Європи.

 Державні і релігійні інтереси переплітаються у багатьох сферах суспільного життя, у тому числі й політичній. Зокрема, тільки держава спроможна на законодавчому рівні закріпити принцип світськості держави, визначати правовий статус релігійних організацій, встановити підстави заборони деяких з них, впровадити деякі елементи релігійних культів у державні церемонії.

З моменту здобуття Україною суверенітету та незалежності, розпочалися істотні зміни у всіх сферах суспільного життя: процес демократичного транзиту, перехід до ринкової економіки, від одноманітних до поліваріантних форм культурного та церковного життя. Проблема взаємовідносин між церквою та державою в Україні постала особливо гостро, оскільки не було напрацьованої нормативної бази і готовності політичної еліти опрацьовувати таке делікатне питання. На самих початках, вирішення питання державно-церковних відносин було більше схоже на  намагання "збільшення своєї влади" за рахунок іншої сторони, що в свою чергу,  тільки поглиблювало проблему.

Церковна роздробленість, а також політизація кліру, призвела до актуалізації цього питання в науковому середовищі. Основна мета численних дослідників єдина – виробити механізми розмежування політичної та духовної влади, та рекомендації для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо гармонізації взаємовідносин між державною та церквою як соціальним інститутом.  При цьому абсолютно вмотивованим є звернення до вже наявного досвіду країн-сусідів, які пройшли всі етапи політичного транзиту і мають конкретні напрацювання в сфері гармонізації державно-церковні відносин.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні та історіографічні аспекти дослідження державно-церковних відносин» – розроблено методологію дослідження проблеми взаємовідносин держави і церкви, вияву їх сутнісних характеристик. характеристиці методології дослідження. Зокрема, досліджуються головні складові поняття «церковно-державні відносини», розроблена методологія дослідження цієї проблеми. Особливу дослідницьку увагу привертає аналіз відносин між державою як інституцією влади і Церквою як інституцією громадянського суспільства. Також розкривається історія  вивчення державно-церковних відносин у політологічному і релігієзнавчому аспектах.

У другому розділі – «Моделі державно-церковних відносин» – розкривається змістовна наповненість державно-церковних відносин у процесі їх історичного формування і становлення. Аналізуються документи, що безпосередньо стосуються процесів розвитку державно-церковних відносин у Центрально-Східній Європі. Аналіз проблеми державно–церковних відносин у цих країнах   передбачає дослідження міжнародних документів, які стосуються прав людини і свободи совісті. Також провадиться компаративний аналіз взаємовідносин держави і церкви в Східній і Західній Європі. Йдеться не про часткові, а про базові принципи, які є свідченням того, що наприклад, розуміння принципу відокремлення Церкви від держави "на Заході" і в багатьох східно-європейських, головним чином - пострадянських країнах, принципово різниться.

В третьому розділі – «Державно-церковні відносини у країнах Центрально-Східної Європи: головні особливості та динаміка змін» – розглянуто ті процеси у державно-церковних відносинах, що відбувалися у Польщі, Угорщині, Чехії і Словаччині. Кожна країна означеного регіону з огляду на історично обумовлені традиції, особливості духовної культури та менталітету народу по-своєму вирішує питання державно-церковних відносин, гарантій свободи релігії та її конфесійної інституціалізації, толерантизації міжконфесійних взаємин. Кожна держава намагається створити умови для задоволення релігійних потреб віруючих і суспільства, надання релігійним громадам більшої свободи діяльності. В цілому загальновизнаною стає свобода релігії як індивідуального права громадянина. Тенденцією є використання саме законодавчих засобів для забезпечення права різних релігійних громад на діяльність у правових межах.

В четвертому розділі – «Актуальні проблеми державно-церковних взаємин в Україні: історичні, правові та політичні аспекти» – визначено, що утвердження в незалежній Україні нових політичних, правових, соціальних, духовних реалій, подолання законодавчо закріплених раніше "єдино правильних" соціалістичних, атеїстичних цінностей та орієнтирів. Також доведено, що Система державно-церковних відносин, що склалася в Україні, відповідає демократичним принципам, базується на основоположних міжнародних угодах з прав людини і свободи віросповідань та національному законодавстві, здатних забезпечувати подальший динамічний розвиток релігійно-церковного життя.

На сучасному етапі релігійно-політична ситуація в Україні характеризується значною політизацією церкви та релігійних організацій, з одного боку, і певною сакралізацією політики – з іншого. Багато політичних партій і блоків використовують релігійну риторику та релігійні гасла. Характерним для сучасної ситуації є поєднання політики та релігії. Найгостріші проблеми виникають тоді, коли власті намагаються використовувати релігію у власних цілях або коли церкви вдаються до зловживань стосовно держави заради досягнення своєї мети, порушують права і релігійні свободи віруючих.

Зміст та структура дисертації відповідають завданням, які стояли перед автором. Достатньою є джерельна база дисертаційної роботи. Помітно, що автор опрацював праці класиків політологічної, філософської, релігієзнавчої, соціологічної думки, студії своїх попередників, котрі мають відношення до теми дисертації. Всебічно вивчено сутнісні характеристики явища.

       Наукова новизна монографії полягає в тому, що вперше встановлено, що державно-церковні відносини містять у собі багатоаспектність життєдіяльності соціуму і взаємопопов’язаність суспільного й індивідуального буття, що має своєю реалізацією свободу совісті у політичному, релігійному, юридичному, аксіологічному та ін.. вимірах; доведено, що країни Центрально-Східної Європи (Польща, Угорщина, Чехія і Словаччини) будують свої  взаємовідносини з релігійними інституціями, виходячи із власного історичного досвіду, конкретної релігійної ситуації та її специфіки, у відповідності зі своїми законодавчими актами; з’ясовано, що система «політика – релігія» у країнах посттоталітарного простору (як у країнах Центральної Європи, так і в Україні) має трансформаційний характер; йдеться про принципові зміни політичних і релігійних орієнтирів, синкретизацію їх структурних складових, наслідком чого є виникнення певних моделей державно-церковних відносин; розкрито, що політика і релігія забезпечують надійне функціонування суспільства завдяки заборонам, нормам, цінностям (як світського, так і релігійного характеру), які надають цілісного характеру діяльності членів соціуму і, в такий спосіб, забезпечують цілісність внутрішнього світу людини, її суб’єктивності; обґрунтовано, що культурний простір сучасної України є грунтом для соціального партнерства держави і церкви в усіх галузях життєдіяльності соціуму; будь-які спроби використовувати релігію і церкву як підтримку владі призводять до негативних наслідків – до надмірної політизації та релігієзації сучасного українського суспільства.

Практичне значення роботи полягає  в тому, що основні положення та результати, отримані в дисертації, можуть бути використані для аналізу сучасних проблем теорії, методології та узагальнення конкретних досліджень у галузі політології, релігієзнавства, історії релігії, філософії релігії, культурології, а також у дослідженні взаємообумовленості сфер життєдіяльності людини.

Результати проведеного автором дослідження можуть бути застосовані в реформуванні і модернізації системи управління соціально-політичними процесами в українському суспільстві засобами політології, соціології, теорії управління, політичного маркетингу і менеджменту;  використані державними службовцями різних рівнів, законодавцями, економістами, правознавцями, соціологами, політологами, суб’єктами соціально-політичного маркетингу (політичними партіями і об’єднаннями, інституціями громадянського суспільства, представниками бізнес-структур), викладачами у практичному оновленні галузі освіти, навчальними закладами різного типу, законодавчими органами і установами виконавчої влади незалежно від рівнів.

 

 



Создан 05 сен 2014



 
top.bigmir.net